• Спілка об’єднань громадян «Всеукраїнська Федерація Споживачів «ПУЛЬС»

Маркування як джерело інформації

  • Маркування – одне з найважливіших для споживачів джерел інформації про продукцію на ринку. Обираючи товар, ми вивчаємо його етикетку. Саме з маркування на етикетках та упаковках ми дізнаємося про безпосередньо сам продукт.

    Згідно Статті 15 «Право споживача на інформацію про продукцію» Закону України «Про захист прав споживачів», ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПРОДУКЦІЮ повинна містити:

    1. назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;
    2. найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;
    3. дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;
    4. відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;
    5. позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів;
    6. дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;
    7. дату виготовлення;
    8. відомості про умови зберігання;
    9. гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
    10. правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;
    11. строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;
    12. найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування. 

    Інформація про послуги, пов'язані з концертною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, повинна містити дані про використання чи невикористання виконавцями музичних творів фонограм власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору з музичним супроводом або без нього чи фонограм музичного супроводу до власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору.

    Стосовно продукції, яка підлягає обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватись інформація про її сертифікацію. 

    Стосовно продукції, яка за певних умов може бути небезпечною для життя, здоров'я споживача та його майна, навколишнього природного середовища, виробник (виконавець, продавець) зобов'язаний довести до відома споживача інформацію про таку продукцію і можливі наслідки її споживання (використання).

    Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про державну мову. 

    Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у МАРКУВАННІ чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

    Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку. 

    Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні супроводжуватись інформацією про їх походження. 

    Згідно Статті 9 «Право на інформацію» Закону України «Про інформацію»: «Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України».

    Стаття 29 «Доступ до відкритої інформації» цього ж закону визначає: «Обмеження права на одержання відкритої інформації забороняється законом».

    Стаття 42 «Учасники інформаційних відносин» цього ж закону визначає: «Учасниками інформаційних відносин є громадяни, юридичні особи або держава, які набувають передбачених законом прав і обов’язків у процесі інформаційної діяльності. Основними учасниками цих відносин є: автори, споживачі, поширювачі, зберігачі (охоронці) інформації».

    Стаття 43 «Права учасників інформаційних відносин» цього ж закону зокрема визначає: «Учасники інформаційних відносин мають право одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати та зберігати інформацію в будь-якій формі з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом».

    Стаття 47 «Відповідальність за порушення законодавства про інформацію» цього ж закону, зокрема, визначає: «Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як: надання інформації, що не відповідає дійсності; несвоєчасне надання інформації; навмисне приховування інформації».

    Стаття 49 «Відшкодування матеріальної та моральної шкоди» цього ж закону, зокрема, визначає: «У випадках, коли правопорушенням, вчиненим суб’єктом інформаційної діяльності, завдано матеріальної чи моральної шкоди фізичним або юридичним особам, винні особи відшкодовують її добровільно або на підставі рішення суду».

    Згідно Статті 1 «Терміни та їх визначення» Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», зокрема, визначено:

     «Етикетка – будь-яка бирка, напис, ярлик, що містить малюнки чи надписи, написані, надруковані, нанесені за допомогою трафарету, витиснені або вдавлені та прикріплені до одиниці упаковки (контейнера) з харчовими продуктами».

     «Неправильно маркований харчовий продукт - харчовий продукт вважається неправильно маркованим, якщо:

    • етикетка підроблена або вводить в оману;
    • харчовий продукт продається під назвою іншого продукту;
    • інформація не подана державною мовою;
    • харчовий продукт упакований, заповнений у тару або підготовлений таким чином, що це вводить в оману;
    • етикетка харчового продукту не відповідає обов'язковим вимогам цього Закону щодо етикетування харчового продукту;
    • етикетка містить слова, словосполучення або дані, які важко прочитати або розуміти звичайному споживачу за звичайних умов використання, показу та продажу товару;
    • харчовий продукт піддавався дозволеній радіоактивній обробці у будь-якій формі з метою збереження та забезпечення безпечності харчового продукту, а інформація про назву та адресу виробника, який здійснив радіоактивну обробку, не зазначена на етикетці згідно з вимогами етикетування, що визначені у цьому Законі, за винятком нефасованого товару, який не має етикеток та інформація стосовно якого повинна супроводжувати обіг, зазначатися у супровідному документі, який засвідчує те, що нефасований харчовий продукт піддавався радіоактивній обробці».

    Наталія Бородачова,
    Експерт з питань захисту прав споживачів
    Проекту «Спільнота споживачів та громадські об’єднання»

Повернутися до списку

Статті