Стабільно зростаючий останніми роками національний валовий дохід, зміцнення закордонних позицій України та збільшення інвестицій у вітчизняну економіку дають підстави для впровадження ужиття послідовної збалансованої державної політики економічного та соціального розвитку. Де на першому місці — забезпечення повноцінного розвитку людського потенціалу, нормальних умов праці та гідного життя.
Стандартизація як один із ключових елементів державного управління вносить суттєвий вклад в економічний розвиток країни. При цьому її роль і принципи в умовах реформування української економіки повинні бути адекватні змінам, що в ній відбуваються, і відповідати базовим принципам міжнародної практики. Саме тому Держспоживстандарт України розробив Стратегічний план трансформації систем технічного регулювання та споживчої політики на 2007-2010 pp. Результатом реалізації якого має стати досягнення конкретних цілей: налагодження діалогу «громадянин— влада», підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняної продукції, збільшення обсягів її реалізації та зменшення від'ємного сальдо, покращання якості води та продуктів харчування, зокрема дитячого, якості пального, а також забезпечення балансу співвідношення ціни та якості при визначенні тарифів у житлово-комунальному господарстві, сфері перевезень, продукції будівництва тощо. Таким чином, ми ставимо перед собою завдання — реально поліпшити якість життя громадян України.
Протягом останніх трьох місяців здійснено впевнені кроки на шляху реформ системи Держспоживстандарту, зокрема:
■ Уряд підтримав спільну ініціативу Держспоживстандарту України та Міністерства охорони здоров'я щодо об'єднання зусиль двох відомств та їх спільної розробки гармонізованого з директивами ЄС технічного регламенту на воду, де будуть встановлені єдині з європейськими показники якості та безпеки води питної.
■ За ініціативи та безпосередньої участі Держспоживстандарту 1 листопада набуває чинності постанова Кабінету Міністрів «Про маркування харчових продуктів, які містять генетично модифіковані організми».
■ Уряд схвалив пропозицію Держспоживстандарту України, в результаті якої з 1 січня 2008 року в Україні запрацює система оперативного обміну між органами державного нагляду (контролю) інформацією про виявлення небезпечної та фальсифікованої продукції.
Стандарти як інструмент підвищення якості продукції
Національна система технічного регулювання давно відійшла від застосування принципу обов'язковості стандартів, що була у колишньому СРСР і суттєво гальмувала процес створення конкурентоспроможної продукції. Наразі Держспоживстандарт реалізує послідовну політику щодо трансформації національної системи технічного регулювання відповідно до світової практики, завданням якої є стимулювання випуску і експорту продукції українськими підприємствами, забезпечення рівноправності українських підприємств на внутрішньому і зовнішніх ринках, створення реальних механізмів гарантування прав громадян України на споживання безпечної продукції.
Стандартизація у сфері бізнесу надає можливість нарощування виробничого потенціалу підприємств, створення прогресивних технологій і нових видів високоякісної продукції для того, щоб із розвитком вітчизняного ринку й інтеграцією у світову економіку розширювати частку української продукції на внутрішньому і зовнішніх ринках. Вплив стандартизації на підвищення конкурентоспроможності та якості продукції реалізується в основному через комплексну розробку стандартів на сировину, матеріали, напівфабрикати, комплектувальні вироби, оснащення, проектування і готову продукцію; встановлення в стандартах технологічних вимог до найважливіших процесів і показників якості, а також єдиних методів випробувань і засобів контролю та оцінки відповідності.
Вітчизняні виробники основною причиною відсутності системи управління у себе на підприємствах пояснюють високу вартість її впровадження. Однак справжніми причинами такого зволікання економісти називають відсутність бачення стратегії розвитку власного бізнесу і банальний брак інформації
У всьому світі пальму першості у боротьбі за конкурентоспроможність та якість продукції у держави відвоювали самі виробники, що стало передумовою для зміцнення системи стандартизації безпосередньо на підприємствах. На жаль, такої практики у вітчизняних виробників на сьогодні немає. Левова частка робіт зі стандартизації оплачується з держбюджету, а цих коштів катастрофічно не вистачає. Наведу кілька цифр: нині в Україні діє близько 4000 стандартів гармонізованих з міжнародними і європейськими, з початку цього року затверджено лише 329 гармонізованих стандартів.
Тому нині наше основне завдання — залучити максимальну кількість виробників до процесу стандартизації. Для цього ми методично працюємо, роз'яснюючи переваги участі в технічних комітетах, які власне і розробляють стандарти. Втім, лише незначна кількість підприємств та об'єднань виробників України, що насамперед орієнтовані на експорт своєї продукції та зацікавлені в її якості і конкурентоспроможності, розуміючи важливість просування власної продукції і технологій на світовий ринок, фінансують розробку стандартів технічними комітетами, це «Оліяпром», «Укркондитер», «Укрпиво».
Для порівняння, кожен комітет зі стандартизації Німецького інституту стандартизації (DIN) сам фінансує свою роботу за рахунок заохочувальних внесків, ресурсів громадських фондів та інших громадських організацій, ресурсів від земель та власних ресурсів DIN, коштів Міністерства економіки.
Варто зауважити, що комітети зі стандартизації DIN в основному розміщені безпосередньо на промислових об'єднаннях і фінансуються ними, а в рамках комітетів на громадських засадах працює близько 45 тис. співробітників.
Фінансування робіт зі стандартизації Європейської організації стандартизації CEN, Європейського комітету стандартизації у сфері електричних та електронних технологій CENELEC та Європейського інституту стандартизації у сфері телекомунікацій ETSI здійснюється великими компаніями, які зацікавлені у просуванні своїх технологій та продукції на світовий ринок.
Американський національний інститут стандартів (ANSI) об'єднує понад 700 фірм-членів, урядових органів, інститутів, професійних, технічних, комерційних та промислових організацій і фінансується в основному за рахунок членських внесків і прибутків від продажу документації.
Японський комітет промислових стандартів (JISC) об'єднує виробників у рамках професійних організацій, які розроблюють стандарти за тісного співробітництва з відповідними міністерствами.
Минулого року Держспоживстандарт організував у Києві чотири наради-семінари за участю представників ТК, органів виконавчої влади та бізнес-кіл, де ознайомлювали всіх присутніх з міжнародним досвідом, нещодавно ми також провели розширену нараду за участю представників ТК. Але, на жаль, жодних позитивних зрушень поки що не спостерігається.
Крім того, постала ще одна проблема: з цього року роботи у сфері стандартизації за бюджетні кошти виконуються на тендерній основі. При цьому виникають додаткові витрати, не передбачені держбюджетом. Так, Тендерна палата вимагає включення учасників торгів у свій каталог, внаслідок чого лише нашій системі доводиться відволікати на тендери близько півмільйона гривень. При цьому розробка одного стандарту в системі Держспоживстандарту коштує в середньому 8,2 тисячі гривень. Отже сума виходить досить солідна. Можете собі уявити обурення розробників, які не включали ці суми у свої кошториси при плануванні робіт. З тією ж проблемою зіткнулися і наші партнери, суміжники, які розробляють стандарти за своїми напрямами. В результаті, скажімо, та ж Академія наук змушена відмовлятися від розробки таких стандартів — просто через відсутність коштів. От чому продовжують функціонувати стандарти часів Радянського Союзу— близько 16 тисяч на даний момент, які повинні бути переглянуті вже до 2010 року. І лише завдяки наполегливості Держспоживстандарту ми отримали висновок Мін'юсту про неправомірність вимог Тендерної палати щодо обов'язкової вимоги включення інформації до каталога.
Хотів би навести один дуже яскравий приклад. Делегація Держспоживстандарту України щойно повернулася із 30-ої генеральної асамблеї Міжнародної організації стандартизації (ISO), яка відбувалася у Женеві. Один із членів «Міжнародної організації користувачів стандартів», який представляв корпорацію «Даймлер Крайслер», розповів, що «Даймлер Крайслер» щорічно витрачає близько 14 млн євро на стандартизацію. Компанія має власних експертів для розробки внутрішніх (або фірмових), національних, міжнародних стандартів, за власні кошти купує нормативну документацію для випуску своєї продукції. Саме така позиція компанії вивела її в лідери світового ринку: оновлюючи виробництво, вони розробляють під нові технологічні процеси свої стандарти. За такої ситуації їхні конкуренти змушені постійно їх наздоганяти.
Стандарти — лише доступ до глобального ринку
Стандарти — річ добровільна, але наші виробники мають враховувати, що навіть відповідність продукції міжнародному стандарту не гарантує її успіх на ринку, швидше це умова доступу на глобальний ринок, де визначальними факторами є якість — ціна — час.
За даними світових експертів з якості, існує чіткий зв'язок між рівнем економіки і кількістю впроваджених на підприємствах систем управління якістю (СУЯ); чим більше СУЯ, тим активніше розвивається економіка країни.
Основним стимулом для впровадження підприємствами систем управління якістю є конкуренція на внутрішньому і зовнішніх ринках і, як наслідок, необхідність підвищення конкурентоспроможності продукції власного виробництва. Однак на сьогодні, за даними Держспоживстандарту України, на вітчизняних підприємствах впроваджено понад 2000 систем управління якістю, для порівняння в нашої сусідки Польщі впроваджено близько 10 000, в Угорщині понад п'ятнадцять з половиною тисяч, в Італії — понад 98 000 систем.
Вітчизняні виробники основною причиною відсутності системи управління у себе на підприємствах пояснюють високу вартість її впровадження. Однак справжніми причинами такого зволікання економісти називають відсутність бачення стратегії розвитку власного бізнесу і банальний брак інформації. Приміром, ринкова вартість підприємства, що впровадило у себе систему управління якістю, автоматично зростає на 10 відсотків.
Таким чином, розв'язуючи основне завдання — приведення національної системи технічного регулювання до світових вимог, ми насамперед активізували роботи із законодавчого та нормативного забезпечення діяльності у зазначеній сфері, починаємо послідовне проведення широкомасштабних науково-дослідних робіт щодо підвищення якості та конкурентоспроможності української продукції і послуг. На сьогодні ми можемо стверджувати, що результати реалізації державної політики у сфері стандартизації, сертифікації, метрології та захисту прав споживачів дедалі більше й більше відчуваються в повсякденному житті населення країни. Ця діяльність, залишаючись стабільною у своїй основі, в процесі реалізації піддається і надалі буде піддаватися коригуванню для того, щоб найбільшою мірою сприяти поліпшенню якості життя, підвищенню добробуту й упевненості в завтрашньому дні.
«Світ якості України»
Спiльнота споживачiв та громадськi об'єднання