• Центр Споживчих Ініціатив
  • Спілка об’єднань громадян «Всеукраїнська Федерація Споживачів «ПУЛЬС»

ПОТРІБНА ГАМІВНА СОРОЧКА ДЛЯ ГМО-ДЖИНА

  • Генетично модифіковані організми ( ГМО) є порятунком людства від голоду чи глобальною небезпекою? Це питання залишається риторичним, оскільки и досі наукове співтовариство не має на нього однозначної відповіді.

    Окремі вчені, наприклад, не бачать підстав для заборони продажу ГМ-продуктів, бо не мають стовідсоткових доказів їх шкоди здоров'ю людини. Інші ж визнають, що подальше розповсюдження трансгенних рослин здатне викликати ««передбачувані й незворотні наслідки для навколишнього середовища і всього живого. Пошуком істини переймаються і харківські науковці. З того часу, як на сільськогосподарський та продовольчий ринки прийшли генетично модифіковані організми, які нестримно поширюються світом завдяки селекційній і бізнесовій активності кількох всесвітньо відомих корпорацій, темі біологічної безпеки України були присвячені окремі семінари, конференції та «круглі столи». Останній -«круглий стіл»-, де обговорювалися проблеми «Інтервенції»- трансгенних продуктів, пройшов у Харкові з ініціативи Українського інституту клінічної генетики. У своїх висновках фахівці зійшлися в одному: по-перше, проблема ця не стільки медична, скільки економічна. По-друге — Україна цілком могла 6 обійтися без трансгенних продуктів.

    Перші трансгени чи генетично модифіковані організми, як зазначалося на «круглому столі», з'явилися у світі в кінці 80-х років минулого століття. Механізм створення ГМ-продуктів достатньо простий для сучасних технологій. В ДНК експериментальної рослини вбудовують чужорідний генетичний матеріал, наприклад, стійкий до антибіотиків. Внаслідок цього отримують рослину з заздалегідь заданими властивостями, потрібними для людини.

    За традиційними методами селекції вивести, наприклад, нову лінію рису можна тільки шляхом схрещування між собою різних сортів цієї культури, для вирішення цього завдання необхідно багато часу. А якщо ви хочете створити новий сорт пшениці інадати йому деяких ознак рису, то зробити це, дотримуючись традиційних методів, дуже проблематично. Метод генних модифікацій ГМ дозволяє перенести цінні гени від одного об'єкта в інший на рівні ДНК, незалежно від видової приналежності і створити принципово новий сорт пшениці з конкретно заданими властивостями.

    Однією з найвідоміших трансгенних рослин є картопля, «неїстівна» для колорадського жука.

    Що з тією картоплею не так?

    Створення трансгенної картоплі було викликане необхідністю після довгих років впертої і безуспішної боротьби з полосатим шкідником. Окремі ґрунтові бактерії продукують білок токсичний для колорадського жука; але не шкідливий для людини. Через це ген, який кодує синтез цього білка, виділили із бактерій і вбудували в геном картоплі. Відтак спроби ненажерливих колорадських шкідників поповнити свій харчовий раціон за рахунок трансгенної рослини обернулися для них погибеллю.

    Перші польові випробування насіннєвої генетично модифікованої картоплі в Україні розпочалися в 1997 році. З Канади — з острова Принца Едварда було завезено 37,8 тонни трансгенної картоплі, яку почали висаджувати на експериментальних полях у Волинській, Рівненській, Черкаській і Київській областях. А в наступному, 1988 році з тієї ж Канади завезли і висадили ще 367 тонн насіннєвої картоплі Новий лист. Хоча польові випробування начебто проводилися під контролем Комітету з тестування і охорони видів рослин, тільки при станції розведення могли забезпечити підтримання буферних зон, що запобігають переопиленню випробувального сорту картоплі з іншими сортами і... стримують «дослідницький інтерес» місцевого населення. У кінці 1999 року дві компанії — американська і канадська — заявили про свій намір розгорнути в Україні виробництво насіння трансгенної картоплі. Перша фаза проекту, яка передбачала ввезення і польові випробування картоплі, уже обійшлася в 1 млн доларів і єдиною перешкодою на шляху до «створення потужної картопляної індустрії в Україні» була реєстрація тієї картоплі. Але українські вчені недвозначно назвали трансгенну картоплю «новою рослиною, яка тільки виглядає як картопля». Тодішній голова департаменту наукових досліджень Інституту овочівництва і садівництва Академії сільськогосподарських щук України. Віктор Муравйов аргументовано пояснив, що генетичні зміни не можуть не зачіпати біохімічний склад картоплі, оскільки «не буває так, що один ген відповідає за одну функцію організму». Одну властивість організму, як правило, контролює кілька генів, які взаємно впливають один на одного. Опираючись на висновки вчених, Комітет з тестування і охорони видів рослин не зареєстрував трансгенну картоплю. У листі Мінагрбпром роз'яснив бізнесменам, що її ввезли для переробки на технічний спирт чи крохмаль, але вони прийняли інше, менш затратне рішення і закопали 1300 тонн картоплі на одному з сільгосппідприємств.

    -Така офіційна версія. Однак існують серйозні побоювання, що ГМ-рослини нелегально розійшлися з експериментальних полів по просторах України. Крім картоплі, як відомо, до списку ГМ-культур входять сьогодні ще й помідори, сад, кукурудза, рис, ріпак, цукрові буряки. А на черзі, повідомляють вчені, стоїть пшениця.

    Чим же небезпечні ГМО?

    Можна закрити атомну станцію, зупинити використання ДДТ, але не можна повернути біологічний час, коли нової форми життя ще не було. Не можна видалити її назад з природи, якщо вона починає розмножуватися за своїми непередбачуваними законами. На харківському «круглому столі» вчені говорили й про те, що маніпулювання генетичною інформацією на молекулярному рівні — дуже складна операція. Тобто людина необачно, а то і свідомо може пересадити кілька копій гена або взагалі ушкодити ген, що призведе до його повної перебудови чи вимкнення. Тому немає абсолютно ніякої впевненості, що кінцевим результатом подібних зусиль є саме той організм, який біологами замислювався спочатку. До того ж, маніпулюючи ДНК, можна вивести з ладу цілі блоки генів або ввімкнути ті, що в рослинах з якихось причин приспала сама природа. Отож, бажаючи керувати селекційним процесом, людина, за великим рахунком, робить його некерованим у принципі: Тому фахівці не виключають появи на світ гігантських бур'янів, на боротьбу з якими доведеться кидати всі сили або, скажімо, рослин, що лише за формою нагадуватимуть відомі сільськогосподарські культури.

    Ще одна проблема — неможливість ізоляції ГМ-рослин. Перехресне запилювання, вітри — так зване горизонтальне розповсюдження — усе це сприяє тому, що модифіковані сорти потрапляють на поля, де ростуть звичайні рослини. За висловлюваннями фахівців, у світі неможливо відшукати жодної парти зерна, в якій не було б мінімального відсотка ГМО.

    Вплив «трансгенів» на людський організм сьогодні дуже мало вивчений. Виробники ГМО запевняють, що до цього часу не було зареєстровано жодного випадку захворювання, викликаного саме дією модифікованого продукту. Але їхній оптимізм не поділяють медики, оскільки и понині не визначені ознаки, за якими можна провести зрівняльну паралель. Про можливі побічні ефекти при вживанні генетично модифікованих продуктів перші повідомлення з'явилися практично одночасно з появою самих трансгенних рослин. Наслідками вживання людиною ГМ-продуктів можуть бути алергічні захворювання, порушення обміну речовин, поява шлункової мікрофлори, стійкої до антибіотиків, канцерогенний і мутагенний ефекти. Не випадково у США, де процент споживання ГМО найбільший у світі, величезна кількість громадян хворіє на ожиріння, рак і різноманітні алергії. ...

    Немає інформації — немає проблеми

    З того часу, як вчені «приручили» генну інженерію, розпочалася справжня війна між прихильниками генетично модифікованих культур і їх запеклих противників. У 1999 році сім країн Євросоюзу наклали заборону на використання і продаж трансгенної продукції. У відповідь США, основний поставник ГМ-технологій, пригрозив Європі торговими санкціями, і в 2003 році Європарламент відмінив заборону, однак зобов'язав маркірувати товари, у складі яких міститься більш ніж 0,9 ГМО. Менший відсоток вважається ненавмисним внесенням внаслідок все тієї ж проблеми горизонтального розповсюдження трансгенних сортів. При цьому у кожній країні Євросоюзу сьогодні залишилося право вводити заборону на той чи інший вид трансгена У 2004 році ЄС заборонив продаж дитячого харчування з ГМО. У тому ж році було заборонено й продаж продуктів з генами, стійкими до антибіотиків.

    У нашій країні сьогодні є два закони — про захист прав споживачів і про безпечність продуктів харчування, які мають відповідні розділи з вимогами щодо маркірування. В них, зокрема, записано, що харчові продукти, які у своєму складі містять ГМО, повинні маркіруватися. Але й до цього .часу не прийнято жодного підзаконного акта, у якому б регламентувався мінімальний вміст ГМО в продукті, при якому необхідно цей продукт маркірувати. Адже кожна держава приймає своє законодавство, і в багатьох країнах цей мінімальний рівень забруднення різний. Скажімо, у Росії, як і в Євросоюзі — 0,9 відсотка. А є країни й з 1,2 і 5 відсотками. Існує і ще одна проблема, — як маркірувати. У Європі, наприклад, виробник зобов’язаний нижче повідомлення про склад продуктів таким же шрифтом написати — соєвий білок, виготовлений із генетично модифікованої сої, або ж чіпси, виготовлені з генетично модифікованої картоплі. Це ті дві проблеми через які не можна сьогодні пред'являти виробникам юридично; обґрунтовані претензії про невиконання законів, що вимагають маркірування. Не регламентується й питання, хто повинен перевіряти вміст ГМО у продуктах через те, що немає необхідних підзаконних актів, а самі виробники не мають можливості навіть дізнатися, чи є сировина, яку вони закупляють, трансгенною чи ні.

    Результат такого, м'яко кажучи, «прохолодного» ставлення до розв'язання уже перезрілої глобальної проблеми не забарився. Перші дослідження єдиної поки що в Україні новоствореної молекулярно-генетичної лабораторії при науково-дослідницькому центрі апробування продукції «Укрметртестстандарт», проведені та оприлюднені у січні цього року, буквально шокували українську громадськість. З 42 досліджуваних продуктів, а це були варені і копчені ковбаси, сосиски, шинка, пельмені —у 18 ГМО перевищував максимально допустимі в Європі О,9 відсотка. І не на якийсь один чи два відсотки, показники зашкалювали за 5 відсотків. Цілком вірогідно, що вони могли дійти й до 40-50 відсотків, на які просто не були розраховані закуплені тести. У половині відібраних зразків, у яких було виявлено ГМО, у маркіруванні не вказувався соєвий білок, який там містився.

    Не вдаватися до крайнощів

    У тому, що ГМО — не проект, не фантастична маячня західних біологів, а цілковита реальність, на яку заплющувати очі —собі дорожче, переконувати більшість пересічних громадян У країни сьогодні вже не потрібно, однак спрогнозувати, як вплине вживання генетично змінених продуктів на здоров'я майбутніх поколінь, ніхто не може — для достовірних висновки потрібно провести спостереження як мінімум за трьома поколіннями «піддослідних їдаків». Отож варто взяти за апріорі, що усі ГМО і отримані Із них продукти небезпечні чи потенційно небезпечні до того часу, допоки не буде доведено зворотного. Доводити ж цю безпеку зобов'язані виробники і продавці, оскільки такі вимоги містить Декларація ООН з навколишнього середовища і стійкого розвитку. На думку кандидата ~-сільськогосподарських наук, заступника директора Харківського інституту рослинництва імені Юр'єва УААН Віктора Тимчука, сьогодні треба створювати державні програми, які не повинні ґрунтуватися на запереченні самого напрямку створений ГМО. Це був би повний абсурд. На думку вченого, слід так налагодити роботу, аби українські розробки забезпечували базовий рівень споживання на селекційному і продовольчому ринках країни. Приклади такої роботи уже є. Скажімо, ще не так давно, через великий дефіцит сої, Україна активно імпортувала цю культуру. Звідки вона надходила і якої якості — сказати було важко. Вчені інституту імені Юр'єва розв'язали проблему її Дефіциту через створення асоціації «Соя» і реалізацію державної програми «Рослинний білок». Одразу ж зросло виробництво вітчизняної культури і впав попит на Імпортні. І це не тому, що закордонний товар був неякісний, а тому, що харківські вчені запропонували свій. Те ж саме було і з горохом. Як відомо, усі бобові культури мають один недолік — вони довго варяться. Отож вчені за рахунок спеціального гена (при цьому не змінюючи генетичну структуру рослини) досягли вищої «розварюваності».

    Віктор Тимчук переконаний, що не слід розмежовувати проблеми на державні і регіональні, а відтак — не чекаючи доброї погоди з столиці, можна абсолютно успішно розв'язувати проблему біобезпеки у себе в Харкові. Зараз стоїть питання про те, що фінансування науки може йти як за рахунок державного, так і місцевого бюджетів, якщо в регіону є такий   -інтерес. Інтерес Харківщини до проблеми ГМО незаперечний. Тут розташовані два контрольно-пропускні пункти, митниця, величезний ринок, переробна галузь. Харківська область — це великі східні ворота, де обов'язково має бути налагоджений вхідний контроль. Але всі матеріали необхідно систематизувати, створивши по ГМО єдину правову базу.

    Свої наміри взятися за розробку законодавчої бази з цієї тематики (не тільки відповідного закону з біобезпеки держави, а й підзаконних актів, які дозволяли б контролювати його виконання) на «круглому столі» висловили спільно з іншими провідними юристами фахівці Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого. Директор Інституту клінічної генетики Олена Гречаніна повідомила, що в країні вже приступили до розробки єдиного маркірування трансгенних продуктів, аналогічного тому, яке діє в Європі. Учасники «круглого столу» також прийняли деклара-ццо,уякій висловили своє бачення з цієї проблеми і шляхи її розв'язання. Отже є надія, що ГМО-джин, випущений з пробірки, більше не наводитиме на нас такого панічного страху, ' оскільки, врешті, буде спеленаний чіткими статтями та нормами права, що виконуватимуть роль гамівної сорочки.

    Світлана ГАЛАУР, Урядовий кур’єр

Повернутися до списку

Статті