Нещодавно один мій добрий знайомий розповів, що поспіхом, замість обіду, скуштував стограмову плитку шоколаду. Виявляється, і це не межа: деякі особи дозволяють собі вживати півтори і навіть дві плитки шоколаду одразу.
Спробуємо переконати таких споживачів через оцінку небезпеки надмірного вживання шоколаду. Сподіваюся, що це буде цікаво і для широкого кола читачів.
Небезпека вживання надмірної кількості шоколаду витікає з високого вмісту в какао-продуктах (сировина для виробництва шоколаду) пуринових основ, якщо точніше, то похідних пуринових основ. "Похідними” хіміки називають сполуки з принципово близькими структурами. В ядрі какао-бобів вміст теоброміну (диметилксантин) і кофеїну (триметилксантин) від 0,85 до 2,44% в залежності від сорту рослин. В шоколаді з какао-продуктів міститься від 20 до 43%, що в перерахунку на пурини складає від 200 до 1000 мг на стограмову плитку шоколаду.
Пуринові основи є складовими дуже важливого класу біологічних сполук – нуклеїнових кислот, їх попередників і деяких інших сполук. Але, на відміну від вітамінів, синтез пуринів протікає завершено і дуже тонко регулюється, так що потреби в надходженні їх з їжею немає. Кінцевим продуктом перетворень пуринових основ (незалежно від того, це продукт розпаду клітин людського організму чи пуринів, що надійшли з їжею) є сечова (уратна) кислота або похідні сечової кислоти. Сечова кислота та її солі погано розчинні в біологічних рідинах і схильні відкладатися у вигляді кристалів і, так званих, каменів в сечо- і жовчовивідних шляхах, суглобах, а у важких випадках - навіть в деяких тканинах організму людини. Загальний фонд сечової кислоти в людини досягає 1 г , добове виділення, в основному з сечею, за одними оцінками складає 0,4 – 1,0 г , за іншими – 0,3 – 0,6 г . Незалежно від наукових оцінок рівнів загального фонду сечової кислоти, виведення її з сечею та іншими шляхами, підвищення концентрації сечової кислоти веде за собою небезпеку відкладання її кристалів. Вживання однієї плитки шоколаду може привести до 2-4 кратного збільшення фонду сечової кислоти в організмі здорової середньостатистичної людини. А якщо обмін речовин в організмі обтяжений порушеннями функцій нирок або печінки?
Не слід забувати ще про одну категорію споживачів – це хворі подагрою і хворі з каменями в сечоводах. Крім медикаментозного лікування, існує загальноприйнята практика для даної категорії людей обмежувати надходження пуринів з їжею, у першу чергу – за рахунок зменшення кількості м'ясних страв в раціоні. Підрахунки орієнтовного вмісту пуринів у 100 г сирої тканини ссавців (з літературних даних) демонструють наступне: м'ясо (м'язова тканина) – 32 мг, легені – 190, нирки – 150, селезінка – 390, печінка – 200, серце – 64 мг на 100 г сирої тканини. Згадаємо, що в стограмовій плитці шоколаду міститься від 200 до 1000 мг пуринів (в залежності від сировини і рецептури). Якщо лікарі обмежують цим хворим м'ясні продукти, то що говорити про шоколад, який багатократно перевищує їх за вмістом пуринів.
Серед великої частини населення панує думка, що какао-продукти є продуктами дитячого харчування. В популярній медичній літературі для батьків часів радянського періоду є рекомендації використовувати для підгодівлі дітей какао і каву з молоком навіть на першому році життя. Але такий відомий авторитет в галузі педіатрії як Бенджамін Спок ніколи не радив какао дітям до дворічного віку. В сучасному каталозі-довіднику „Дитяче харчування та засоби догляду за малюками в Україні”, - Київ, 1999” представлено широкий асортимент сумішей для харчування дітей до 3 років всесвітньо відомих фірм, але в ньому нема жодної суміші із вмістом какао-продуктів.
Невелике експрес-опитування показало, що близько половини респондентів можуть і вживали 50- 100 г одноразово. Треба знати, що після вживання 100 г шоколаду ви можете підняти рівень сечової кислоти в сироватці крові в 2-4 рази, а якщо у Вас проблеми з нирками чи печінкою (функціональний стан цих органів можуть показати тільки клінічні дослідження), то шанси відкласти кристали уратів у сечоводах і суглобах наближаються до 100%.
Якщо припустити, що за рахунок такого малоцінного харчового продукту як шоколад можна дозволити збільшення добового навантаження на 33% (це 100 мг пуринів, розрахунок ведемо на нижньому рівні виведення уратів), то добове вживання шоколаду треба обмежити 10 г продукту (розрахунок проводиться за верхнім рівнем вмісту пуринів в шоколаді).
Таким чином, вживання шоколаду ПРОТИПОКАЗАНО людям, що хворіють подагрою та іншими хворобами обміну пуринів, НЕ РЕКОМЕНДОВАНО дітям до 2 років, дорослим з каменями в сечоводах і відкладами солей в суглобах, РЕКОМЕНДОВАНО дорослим людям добове споживання не більше 10 г , здоровим дітям середнього і старшого віку – 2- 10 г в залежності від віку і ваги.
Попри всі невизначеності у наведеній вище арифметиці (точні дані можна одержати тільки при аналізі вмісту пуринів у кінцевому продукті), очевидно, що захоплення шоколадом та іншими какао-продуктами тягне за собою серйозний ризик для здоров'я людей.
Помірність у споживанні харчів і різноманітність їжі – необхідні умови для здоров'я людини. Не можна харчуватися так, як один із моїх респондентів: у добове відрядження він бере з собою дві шоколадки і рахує, що йому, як космонавту чи пілоту, така їжа забезпечить здоров'я і економію добових витрат.
М.В. Дильовий,
Кандидат біологічних наук,
Провідний мікробіолог випробувального центру
ДП „Івано-Франківськстандартметрологія”
Спiльнота споживачiв та громадськi об'єднання