• Головна 
• Маєш знати. Должен знать. 
• Освіта 
• Узагальнення результатів опитування студентів 4 р.н. факультету правничих наук НаУКМА щодо спецкурсу «Захист прав споживачів»

Узагальнення результатів опитування студентів 4 р.н. факультету правничих наук НаУКМА щодо спецкурсу «Захист прав споживачів»

• І. ВСТУП

  1.1. Загальна ситуація

  Усі ми - споживачі, незалежно від віку, статі, освіти, соціального статусу та займаної посади, протягом життя споживаємо товари й послуги і платимо за них. Кожна людина від народження і до смерті прямо або опосередковано є споживачем. Тому кожен повинен знати, на що має право і на що може розраховувати у разі порушення цього права.

  У частині третій статті 42 Конституції України зазначено: «Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів». Конкретизацію цих положень Конституції України передбачено у цілій низці нормативно-правових актів. Основним з таких нормативно-правових актів є Закон України «Про захист прав споживачів».

  Захист прав споживачів – це складова частина захисту прав людини. У державах із розвиненою економікою кожна людина відіграє активну роль на споживчому ринку. Це в свою чергу сприяє розвитку конкурентного середовища.

  У Європейському Союзі (далі – ЄС) та державах-членах ЄС захист прав споживачів відіграє важливу роль. Підтвердженням цьому є наявність значної кількості норм щодо захисту прав споживачів в установчих документах ЄС. Захист прав споживачів є одним з пріоритетних напрямків гармонізації законодавства (стаття 153 Договору про заснування Європейського Співтовариства). Саме захист прав споживачів може бути використаним як підстава для обмеження принципу свободи пересування товарів, робіт та послуг (стаття 27 Договору про заснування Європейського Співтовариства). І як видно з проекту Конституції Європи, роль даного напрямку гармонізації й надалі відіграватиме достатньо визначну роль в ЄС (стаття ІІ-38 ). Складовою частиною захисту прав споживачів в ЄС є забезпечення права споживачів на освіту. Зазначене стосується не тільки ЄС, а й усіх розвинутих країн світу.

  Належний захист прав споживачів можливий лише за взаємного сприяння (руху назустріч) особи та держави, а саме за активної життєвої позиції кожного громадянина країни та підтримки з боку держави. Тобто, не достатнім буде забезпечення тільки захисту прав споживачів з боку держави, а також необхідною є активна позиція і самих споживачів у бажанні захисти свої права.

  Поки-що в Україні взаємний рух держави та споживачів назустріч один одному є достатньо слабкий. Хоча з боку відповідних органів державної влади, зокрема – Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики (далі – Держспоживстандарт), є бажання та намагання забезпечити належний рівень захисту прав споживачів, то, на жаль, з боку самих споживачів (як свідчить статистика) бажання захисту (самозахисту) своїх прав є дуже низьким. Так само не надто активною є діяльність громадських організацій, які б мали сприяти цьому.

  Такий стан викликаний декількома факторами, основними з них є:

  •  відсутність необхідних знань у людей своїх прав як споживачів;

  •  недовіра до судової влади;

  •  незнання органів, які здійснюють захист прав споживачів;

  •  не високий рівень культури і правосвідомості.

  Ще однією підставою небажання захисту своїх прав споживачами є незначна кількість юристів, які спеціалізуються на цій категорії справ. Тобто прості громадяни не знають до кого звернутися, щоб отримати необхідну консультацію.

  Підвищити рівень знань людей як споживачів можна різними способами. Одним з таких способів може бути запровадження відповідних модулів або окремої навчальної дисципліни «Захист прав споживачів» у школах та/або у вищих навчальних закладах. Так само слід надати базові знання тим категоріям людей, які б мали в силу виконання своїх професійних обов'язків захищати інтереси споживачів у різних органах державної влади та/або органах місцевого самоврядування, а також у судах.

  1.2. Стан залучення ВНЗ до розповсюдження споживчої освіти

  Хоча в різних інстанціях та різних установах обговорюється необхідність покращення знань споживачів, однак спецкурс із «Захисту прав споживачів» у вищих навчальних закладах (далі – ВНЗ) фактично відсутній. Це ж стосується юридичних факультетів та юридичних ВНЗ. Станом на 2005 рік такий курс пропонувався студентам тільки у декількох провідних навчальних закладах, зокрема Одеській національній юридичній академії та Київському національному торгово-економічному університеті. На жаль, така дисципліна не пропонується на юридичних факультетах у Національному університеті ім. Тараса Шевченка, Львівському національному університеті ім. І.Франка, Національній юридичній Академії ім. Я Мудрого.

  Оскільки таких курсів немає у більшості провідних ВНЗ, то і, відповідно, відсутні розробки відповідних складових елементів навчального процесу, зокрема навчальні посібники та підручники.

  Закордоном дану дисципліну, на відміну від України, можна знайти у програмах більшості поважних навчальних закладів, наприклад, Chicago-Kent College of Law , Nottingham Trent University , Santa Clara University School of Law, University of Pune , Georgetown University тощо.

  1.3. Мета проведення опитування

  В 2005 році на факультеті правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська Академія» (далі – НаУКМА) було вирішено запровадити в порядку експерименту навчальний спецкурс «Захист прав споживачів», який мав викладатися у 2006-2007 навчальному році. Підставою для такого рішення стала необхідність збільшення кількості спецкурсів, які пропонуються студентам для вивчення за вибором. Запровадженню саме даного спецкурсу сприяла також співпраця з Держспоживстандартом в цілому та окремими представниками Держспоживстандарту зокрема.

  У 2006-2007 навчальному році даний спецкурс відбувся і, як показують результати опитування, був достатньо успішним, про що буде зазначено нижче.

  По завершенні викладання спецкурсу було вирішено провести опитування студентів 4 року навчання з метою з'ясування рівня зацікавленості студентів-правників у дисципліні «Захист прав споживачів». Результати опитування нададуть можливість оцінити доцільність впровадження такого окремого спецкурсу в інших вищих навчальних закладах України.

  Слід вказати, що на відміну від інших ВНЗ, НаУКМА має істотну специфіку щодо процесу навчання. Студентам, не тільки правникам, пропонується незначна кількість так званих «обов'язкових» дисциплін, тобто дисциплін, які вони зобов'язані прослухати, щоб отримати диплом з обраної спеціальності. Основний акцент у НаУКМА, в тому числі й на факультеті правничих наук, робиться на вибіркові дисципліни. Тобто студентам надається перелік дисциплін з поміж яких вони мають право обирати ті, що вони бажають прослухати. При чому, вони мають право обирати дисципліни не тільки зі свого факультету, а з інших факультетів НаУКМА.

  Відповідно до мети опитування були поставлені наступні завдання:

  •  визначити мотивацію студентів при обранні дисципліни «Захист прав споживачів»;

  •  визначити загальні тенденції щодо бажання чи не бажання студентів прослухати цей спецкурс;

  •  оцінити загальний рівень знань студентами своїх прав як споживачів;

  •  визначити доцільність запровадження такого окремого спецкурсу в інших ВНЗ або/та модулю «Захист прав споживачів» в загально-університетських дисциплінах.

   

  ІІ. РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ

  2.1. Спецкурс «Захист прав споживачів» на факультеті правничих наук НаУКМА

  На 4 році навчання факультету правничих наук навчається 65 студентів. Спецкурс «Захист прав споживачів» обрало 28 студентів, що становить 43,07 відсотки від загального числа студентів, які навчаються на даному курсі.

  При незначній кількості студентів та значній кількості дисциплін, що пропонується студентам для вибору, це великий показник і свідчить тільки про значний інтерес з боку студентів щодо правових питань захисту прав споживачів. Цей фактор повинен братися до уваги іншими ВНЗ. Тобто не може бути використано як аргумент те, що даний спецкурс є не конкурентним серед інших, більш привабливих, дисциплін і, що при виборі тої чи іншої дисципліни студенти керуються тільки аспектами можливості в майбутньому заробити гроші.

  На 2006-2007 навчальний рік студентам 4 року навчання тільки на факультеті правничих наук для вибору було запропоновано 19 дисциплін, зокрема: корпоративне право, міграційне право, житлове право, земельне право, міжнародно-правовий захист прав людини, прокурорський нагляд, податкове право, нотаріат України, міжнародне приватне право, медичне право тощо. Проте слід мати на увазі, що студенти мали для вибору значно більшу кількість дисциплін з числа усіх, які пропонуються в університеті (про що зазначалося вище), а їх кількість важко порахувати точно. Варто вказати, що внутрішніми документами НаУКМА передбачається, що вибіркова дисципліна вважається такою що відбулася, якщо на неї записалося не менше 20 студентів.

  Спецкурс «Захист прав споживачів» як вибіркова дисципліна за своїм обсягом не дуже великий. На 2006-2007 навчальний рік навчальним планом було передбачено 8 годин лекцій, тобто 4 заняття, та аналогічна кількість семінарських занять. Такий же обсяг заплановано на наступний – 2007-2008 навчальний рік.

  Викладачем було вирішено не проводити чіткої межі між лекціями та семінарами з метою подачі більшого обсягу матеріалу та його кращого засвоєння студентами. Це було викликано тим, що у них є уже певний обсяг знань з базових юридичних дисциплін. Викладач виходив з того, що хоча законодавство про захист прав споживачів базується на таких дисциплінах як цивільне право, цивільне процесуальне право, кримінальне право, адміністративне право тощо, проте масив законодавства у цій сфері має свою специфіку, яку слід показувати при викладанні даного спецкурсу.

  Спецкурс «Захист прав споживачів» складався з наступних тем:

  Тема 1. Виникнення та розвиток захисту прав та інтересів громадян як споживачів. Три етапи розвитку консюмеризму. Динаміка розвитку регулювання сфери захисту прав споживачів у праві Європейського Союзу.

  Тема 2. Становлення і розвиток в Україні законодавчого регулювання захисту прав споживачів. Діяльність державних консюмерських організацій. Діяльність громадських консюмерських організацій в Україні.

  Тема 3. Закон України „Про захист прав споживачів”. Загальні положення. Права та обов'язки споживачів. Право на належну якість продукції, на інформацію про продукцію та гарантійні зобов'язання.

  Тема 4. Права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості та порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг), при придбанні товару належної якості.

  Тема 5. Права споживача в разі: придбання ним продукції у кредит; укладення договору поза торговельним або офісними приміщеннями; укладення договору на відстані.

  Тема 6. Право споживача на безпеку продукції (товарів, наслідки робіт). Майнова відповідальність за шкоду, завдану дефектною продукцією або продукцією неналежної якості. Права споживачів у сфері торговельного та інших видів обслуговування.

  Тема 7. Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживачів. Заборона нечесної підприємницької практики. Судовий захист прав споживачів. Відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів.

  Тема 8. Діяльність органів влади у сфері захисту прав споживачів. Громадські організації споживачів.

  Окрім занять студенти мали виконати й коротке самостійне наукове дослідження у формі реферату. Зокрема як самостійне завдання студенти мали проаналізувати діяльність та повноваження державних органів по захисту прав споживачів у зарубіжних державах.

  На кінець слід відзначити, що на наступний 2007-2008 навчальний рік даний спецкурс з 68 студентів обрало 30, що становить вже 44,12 відсотка від загального числа студентів 4 року навчання. При цьому на факультеті правничих наук НаУКМА знову зросла кількість дисциплін, що пропонуються для вибору студентам, з 19 до 26. Все це беззаперечно свідчить про значний інтерес студентів до даної дисципліни.

  Схема 1.

  

  2.2. Питання для опитування

  З метою найбільш повного визначення зацікавлення студентів у вивченні спецкурсу «Захист прав споживачів» до опитування були залучені усі студенти 4 року навчання.

  Поставлені в анкеті питання поділені на два блоки:

  1) питання загальні для усіх студентів. Питання були сформульовані таким чином, щоб визначити загальні тенденції щодо бажання чи не бажання студентами слухати цей спецкурс. А також отримати інформацію про знання студентами як фізичними особами деяких аспектів прав споживачів;

  2) питання для студентів, які прослухали спецкурс (питання було сформульовано так, щоб оцінити позитиви та недоліки даного спецкурсу).

  У анкеті для опитування були поставлені наступні запитання:

  1. Чим Ви керувалися, коли вибирали або не вибирали спецкурс «захист прав споживачів» для вивчення?

  2. Звідки Ви (тобто з яких джерел) отримуєте інформацію щодо захисту прав споживачів?

  3. Чи знаєте Ви свої права як споживач?

  4. Які установи здійснюють захист прав споживачів в Україні?

  5. В яких нормативно-правових актах регулюється питання захисту прав споживачів?

  6. Яким чином, на Вашу думку, можна покращити стан захисту прав споживачів в Україні?

  7. Для тих хто слухав курс. Рекомендації щодо навчального курсу «Захист прав споживачів» (змістовного наповнення, методики викладання).

  Отже, як зазначалося вище, на 4 курсі навчається 65 студентів, з них було опитано 57, що становить 88 відсотків від загальної кількості. З числа 28 студентів, які слухали спецкурс «Захист прав споживачів» було опитано 23, що становить 82.14 відсотки.

  Хоча відповіді не були дуже змістовними, проте із них можна зробити чіткі узагальнення й відповідні висновки.

   

  2.2.1. Безпосередні відповіді на запитання

  1. Чим Ви керувалися, коли вибирали або не вибирали спецкурс «захист прав споживачів» для вивчення?

  Більшість студентів, які не обрали цей спецкурс аргументували своє рішення специфікою навчального процесу в НаУКМА. Окремі студенти вказували на те, що вони бажали б послухати цей спецкурс, однак кількість необхідних кредитів для отримання диплома у них уже є.

  Другим аргументом слугувала незначна потреба таких знань на ринку юридичних послуг (тобто своєю подальшою професійною діяльністю).

  Слід вказати, що ще одним з аргументів щодо відмови від прослуховування спецкурсу було посилання на те, що такий спецкурс викладався у загальноосвітній школі.

  Студенти, які обрали спецкурс «Захист прав споживачів» основним аргументом на користь свого рішення називали практичну користь даного спецкурсу, зокрема необхідністю покращення особистих знань як споживача.

  Якщо ж розглянути детально відповіді на дане запитання, то вони є наступними:

  Студенти, які не обрали спецкурс:

  • Достатня кількість кредитів - 15
  • Було достатньо кредитів, але слухати бажали – 6
  • Є наявні знання і в знанні деталей не має потреби – 3
  • Не було бажання слухати – 2
  • Не обирав (ла), бо не знадобиться в подальшій практичній діяльності або отримаю знання в майбутньому – 2
  • Вивчав (ла) у школі - 1
  • •  Інші відповіді (здоровий глузд, бажання послухати інші курси тощо) – 4

  Схема 2.

  

  Студенти, які обрали спецкурс:

  •  Щоби краще знати права споживача, зокрема для захисту власних інтересів – 14
  •  Актуальність проблеми для України – 3
  •  По назві – 2
  •  Практична користь – 2
  •  Прагнення знань – 2
  •  Інші відповіді – 3

  Схема 3.

  

  Отже, з відповідей на дане запитання, ми можемо зробити дуже оптимістичний висновок, що значна кількість людей бажає покращити свої знання у цій сфері й бажає вивчати курс «Захист прав споживачів».

  2. Звідки Ви (тобто з яких джерел) отримуєте інформацію щодо захисту прав споживачів?

  Узагальнивши надані відповіді, можна вказати що у більшості випадків були названі засоби масової інформації (далі – ЗМІ) (газети, телебачення), законодавство в цілому без конкретизації та, інколи, Інтернет. Відповідь законодавство є трохи зрозумілим, оскільки юристи повинні отримувати знання та інформацію з нормативно-правових актів.

  Конкретно відповіді були наступні:

  • ЗМІ (газети, радіо, телебачення) - 31
  • Інтернет - 14
  • З курсу «Захист прав споживачів» - 6
  • Законодавство - 24
  • Від знайомих, родичів, друзів - 3
  • Інші відповіді (чутки, інші дисципліни, важко визначити) – 5

   
  Схема 4.

  

  Отже, ЗМІ як найбільш доступні для громадян є основним джерелом отримання інформації. Проте, основний вплив на отримання інформації і підвищення рівня знань у сфері захисту прав споживачів все більше відграють і будуть відігравати новітні технології науки і техніки, зокрема Інтернет.

  3. Чи знаєте Ви свої права як споживач?

  Частина студентів відповіла, що знають свої права як споживачі, проте насправді викликає сумнів їх впевненість у таких відповідях. В цілому, ті студенти, які не прослухали зазначений спецкурс відповідали, що не зовсім знають свої права як споживачі. Ті, ж студенти, які прослухали спецкурс вказували, що знаються свої права, але не всі з них. Однак обидві категорії студентів не конкретизували свої права під час опитування.

  Важливо те, що частина студентів вказала саме про знання своїх прав як споживачів після прослуховування спецкурсу «Захист прав споживачів».

  Детальніше відповіді були такими:

  •  Так знаю - 15
  • Трошки, відносно або частково – 23
  • Знаю, після прослуховування курсу - 8
  • Не впевнена (ий), що всі або так, але не досконало – 6
  • Знаю в потрібних межах - 4
  • Не знаю – 1

  Схема 5.

  

  Аналіз відповідей свідчить про те, що люди не мають достатніх знань своїх прав як споживачів. Це, безумовно, впливає на можливість попередити порушення їх прав як споживачів та в подальшому можливість захистити права цих людей.

  Доцільно в ЗМІ (наприклад, у газетах, які отримують кияни та жителі інших міст) запровадити рубрику у якій роз'яснювати права споживачів та показувати конкретні шляхи їх реалізації.

  4. Які установи здійснюють захист прав споживачів в Україні?

  Студенти, які прослухали зазначений спецкурс чітко вказували, що захист прав споживачів здійснює Держспоживстандарт.

  Студенти, які не прослухали зазначений спецкурс у своїй переважній більшості конкретної відповіді дати або не могли, або називали неправильно цей державний орган виконавчої влади.

  Ще студенти називали суди. Рідко хто називав громадські організації.

  В деталях відповіді на це запитання були наступними:

  1.  Держспоживстандарт – 21
  2. Головне управління України, комітет, державне управління (або інші варіанти) з питань захисту прав споживачів – 18
  3. Суд – 15
  4. Громадські організації – 8
  5. Державні органи та органи місцевого самоврядування – 6
  6. Прокуратура – 3
  7. Не знають таких органів – 7

   
  Схема 6.

  

  Узагальнення свідчить про те, що громадяни мають недостатньо інформації про державні органи та громадські організації, що можуть захистити їх права.

  Негативом можна назвати й те, що мало хто назвав суди й прокуратуру. Така ситуація викликана ставленням громадян до цих органів державної влади. Це безумовно погано, оскільки недовіра людей до судової системи України та інших органів влади не сприяє посиленню захисту прав споживачів. Саме позасудові органи часто могли б відіграти позитивну роль у цьому процесі.

  Факт незнання Держспоживстандарту як державного органу, який може певним чином захищати права споживачів і розробляє нормативно-правові акти у цій сфері, є безумовно негативом. Це певним чином спричинено відведенням незначної ролі Дежспоживстандарту серед інших органів виконавчої влади. В інших країнах такі державні органи відіграють дуже важливу роль. З ними достатньо сильно рахуються і при прийнятті нормативно-правових актів. У багатьох випадках такі державні органи мають надавати висновки про відсутність в майбутньому порушень права споживачів таким нормативно-правовим актом у разі набуття ним чинності. В Україні, на жаль, ситуація, майже протилежна. Тому, доцільно посилити на державному рівні роль Держспоживстандарту як державного органу, який може реально захистити права споживачів.

  Також доцільно активізувати свою роботу громадським організаціям по захисту прав споживачів. Їх пасивність викликана багатьма факторами. У першу чергу – відсутністю належного фінансування. На жаль, у нову редакцію Закону України «Про захист прав споживачів» не увійшла норма про те, що при зверненні відповідних організацій до суду (у разі задоволення позову) частина штрафних санкцій відраховується таким громадським організаціям. Така норма могла частково вирішити фінансову проблему громадських організацій.

  Проте, громадським організаціям слід на перших порах керуватися принципом саморекламування, а віддача буде пізніше. Так само у своїй діяльності громадські організації могли б залучати тих же студентів останніх років навчання. Доцільно й вивчити досвід зарубіжних країн.

  5. В яких нормативно-правових актах регулюється питання захисту прав споживачів?

  Фактично усі опитані студенти назвали тільки Закон України «Про захист прав споживачів» (незалежно від того, чи прослухали студенти спецкурс, чи - ні). Кілька студентів називали також Конституцію України, Цивільний та Кримінальний кодекси України.

  Більш конкретно відповіді були наступними:

  1. Закон України «Про захист прав споживачів» - 55
  2. Цивільний кодекс України – 27
  3. Кримінальний кодекс України – 7
  4. Конституція України - 6
  5. Господарський кодекс України - 4
  6. Кодекс України про адміністративні правопорушення - 2
  7. Інші нормативно-правові акти, де регулюється питання захисту прав споживачів – 11

   
  Схема 7.

  

  Отже, з відповідей даних на це запитання, можна зробити висновок, що хоча люди не завжди знають своїх прав як споживачі, проте вони орієнтуються в якому основному нормативно-правовому акті вони закріплені.

  6. Яким чином, на Вашу думку, можна покращити стан захисту прав споживачів в Україні?

  Проаналізувавши відповіді, можна узагальнити їх так:

  • удосконалити законодавство;
  • підвищити контроль з боку відповідних органів за дотриманням стандартів та законодавства;
  • підвищити відповідальність (кримінальну, адміністративну, зокрема розмір штрафів);
  • інформувати споживачів через ЗМІ.

  Якщо ж розглядати відповіді в деталях, то вони були наступними:

  1. Інформувати громадськість щодо їх прав (зокрема, лікбез) – 22
  2. Підвищити відповідальність за порушення законодавства – 7
  3. Удосконалити законодавство – 6
  4. Соціального спрямування (перестати красти, зробити справедливим суд, розігнати базари, садити в тюрми) – 4
  5. Врахувати досвід зарубіжних країн - 4
  6. Не знають – 4
  7. Інформувати в ЗМІ про результати перевірок і наслідки для порушників – 2
  8. Не потрібно нічого, бо тоді буде зниження рівня економіки – 1
  9. Покращити діяльність Держспоживстандарту – 1
  10. Інші відповіді (сертифікація, посилити контроль, підняти рівень культури, освіти тощо) – 12

  Схема 8.

  

  Аналіз відповідей свідчить про відсутність стратегічного бачення громадянами України шляхів покращення стану захисту прав споживачів в Україні. Відповіді є достатньо загальними і стосуються не тільки сфери захисту прав споживачів, а й інших сфер життя в Україні.

  7. Для тих хто слухав курс. Рекомендації щодо навчального курсу «Захист прав споживачів (змістовного наповнення, методики викладання)

  В цілому студенти були задоволені цим спецкурсом.

  Однак було вказано на доцільність збільшення кількості практичних (семінарських) занять, на яких розбирати конкретні життєві ситуації (наприклад, аналіз судових справ тощо).

  Вище (п. 2.1) зазначалося обсяг спецкурсу «Захист прав споживачів» на факультеті правничих наук НаУКМА та методика проведення занять, тому на значних деталях зупинятися щодо змісту курсу не будемо. Однак вкажемо на відповіді студентів на дане запитання:

  •  Ніяких – 10
  • Розгляд (аналіз) реальних справ, рольові ігри, практичні ситуації – 8
  • Проводити більшу кількість практичних занять – 5
  • Проводити окремо лекційні та семінарські заняття - 2

  Отже, можна зробити висновок, що студенти бажають на реальних прикладах розбирати деталі законодавства про захист прав споживачів, що надає можливість краще засвоїти матеріал, зрозуміти норми законодавства у сфері захисту прав споживачів, побачити недоліки, протиріччя та інші нюанси цієї сфери законодавства.

  ІІІ. Висновки та рекомендації

  Результати опитування тільки на факультеті одного ВНЗ показали значний інтерес до вивчення специфіки сфери захисту прав споживачів з практичної точки зору. В першу чергу це викликано бажанням молодих людей знати свої права як активних членів українського суспільства.

  Саме тому доцільно було б, щоб Міністерство освіти та науки України рекомендувало ВНЗ розробити і включити у свої навчальні плани як вибіркову дисципліну – спецкурс «Захист прав споживачів» або/та як окремий модуль у загально університетських дисциплінах з метою поширення споживчої освіти, що буде сприяти покращенню кожною людиною своїх знань як споживача, а це в свою чергу сприятиме підвищенню активності споживачів у відстоюванні та захисті своїх прав.

  Запровадження такого вибіркового спецкурсу на юридичних факультетах ВНЗ сприятиме формуванню у майбутньому певного числа юристів (зокрема, адвокатів, суддів), які будуть спеціалізуватися на консультуванні та вирішенні даної категорії спорів.

  Запровадження курсу у ВНЗ також буде однією з складових реалізації Україною вимог Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС і Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства до законодавства Європейського Союзу», де науково-освітня діяльність є складовою частиною державної політики України щодо адаптації законодавства України до законодавства ЄС.

Повернутися до списку