Процес глобалізації, що набрав темп у результаті безпрецедентного розвитку світової економіки в другій половині ХХ століття, суттєво змінює світ і породжує нові виклики перед суспільствами.
За даними ООН, за період з 1950 по 1998 рік світова економіка зростала, у середньому, на 3.9% у рік. Для порівняння, у 1820 -1950 роки цей показник був 0.9%, а за період з 1500 до 1820 роки - 0.05%. Одночасно зростали і доходи на душу населення: нині вони збільшуються в 42 рази швидше, ніж у докапіталістичну епоху і удвічі швидше, ніж на початку ХІХ століття, неймовірно збільшуючи не тільки процес виробництва, а й процеси обміну. Так, обсяги міжнародної торгівлі зростали швидше, ніж світовий валовий внутрішній продукт.
Процес глобалізації також характеризується неймовірними міграціями населення. За період з 1950 по 1998 роки Західна Європа прийняла більш 20 млн. іммігрантів, США, Канада і держави Латинської Америки - 34 млн. Для порівняння: в історичному процесі, названому "великим переселенням народів" (4-7 століття н.е.), взяли участь не більш 1.5 млн. чоловік.
Ці процеси означають, що глобальні ринки створюють нові кросс-культурні варіації, нові системи масової інформації, а аналіз глобальних ринків починається із глобального бачення ринків в таких категоріях, як люди, їх потреби, здатність купувати та бажання витрачати кошти. Сьогодні споживачі вибирають із продуктів, що зроблені в інших країнах. Споживчий вибір спирається на ідеї, рекламу і рекомендації людей різних культур і націй. Потяг до купівлі схиляється під дією культурних, етнічних і мотиваційних змінних. Товаром, що продається найбільше, стає інформація (знання).
За цих умов система освіти повинна навчити суспільство, особливо молодь, вмінню орієнтуватись у повсякденному економічному та соціальному житті, вірному вибору професії, отриманню знань, необхідних для планування власного бюджету та витрат, вмінню орієнтуватись на ринку товарів та послуг.
Пріоритетом також стає зосередження уваги на вкрай актуальній проблемі – розвитку економічної теорії, впровадженні її нових розробок у практику вдосконалення освіти, формування пріоритетності державної політики у напрямку суттєвого підвищення рівня інвестиційних вкладень у людський капітал, дотримання в умовах ринку прав людини.
Досягненню цих цілей, безумовно, покликана освіта, адаптована до всіх етапів життєвого циклу людини, здатна дати останній нові знання не тільки професіоналам, а й для власного захисту та самозахисту її споживчих прав.

- Повний текст аналітичного коментарю.